Після ліквідації полкового устрою у 1765 році Охтирка стала центром Слобідсько-Української губернії, а згодом — повітовим містом Харківської губернії.

У XVIII столітті місто переживало розквіт. При церквах діяли школи, а дітей навчали й мандрівні дяки. Один із них — Кузьма Порадин — певний час викладав у школі при Миколаївській церкві та жив у Троїцькому монастирі.

У 1764 році Охтирку вперше відвідав Григорій Сковорода. Він побував у місті тричі, слухав кобзарів біля Троїцького монастиря, зупинявся у друзів та співав у хорі Покровського собору.

Біля храмів діяли шпиталі для літніх, хворих і самотніх військових. У XVIII столітті в Охтирці їх було чотири — більше, ніж у більшості сусідніх міст.

У XIX столітті в місті працювали лікарня та дві богадільні. За даними звіту за 1878 рік, у лікарні лікували 558 пацієнтів, із яких 514 одужали. На той час медзаклад мав до 75 ліжок, а під час війни їхню кількість збільшували до 125.

Матеріал підготував Охтирський міський краєзнавчий музей.